Штучний інтелект на уроках математики

 Штучний інтелект (ШІ) може бути корисним інструментом на уроках математики, сприяючи як учням, так і вчителям. Розглянемо деякі способи використання ШІ на уроках математики:

1. Індивідуалізоване навчання: Системи ШІ можуть створювати індивідуалізовані програми навчання для кожного учня відповідно до їхніх потреб і рівня володіння математикою.

2. Адаптивне навчання: ШІ може використовувати алгоритми для визначення найефективніших методів навчання для кожного учня. Він може адаптувати рівень складності завдань в залежності від успішності учня.

3. Віртуальні асистенти: Використання віртуальних асистентів або чат-ботів може надати учням можливість задавати питання та отримувати допомогу в реальному часі.

4. Візуалізація і конкретизація матеріалу: Системи ШІ можуть створювати візуалізації та анімації, які допомагають учням краще розуміти абстрактні математичні концепції.

5. Оцінювання та звітність: ШІ може допомагати вчителям з оцінюванням учнів, надаючи детальну статистику про їхні досягнення, а також рекомендації для подальшого навчання.

6. Гра та ігри для навчання: Використання інтерактивних гравців або ігор для вивчення математики може зробити процес навчання цікавим і привабливим.

7. Застосування інтелектуальних систем участі: Системи участі можуть допомагати учням співпрацювати в режимі онлайн, обмінюючись ідеями та вирішуючи складні завдання разом.

8. Пошук та аналіз великих обсягів даних: Інструменти ШІ можуть використовувати великі обсяги даних для виявлення патернів та трендів у навчанні математики, що може допомогти вчителям у вдосконаленні своїх методів викладання.

Важливо пам'ятати, що ШІ повинен служити інструментом для підтримки викладання та навчання, а не замінювати вчителя. Співпраця між ШІ та вчителем може створити ефективні умови для розвитку математичних навичок учнів.

Математична компетентність на уроках математики

 Математична компетентність на уроках математики визначається здатністю учня розв'язувати математичні задачі, розуміти математичні концепції і використовувати їх у практичних ситуаціях. Ця компетентність включає кілька аспектів:

1. Розуміння концепцій: Учні повинні розуміти основні математичні концепції, такі як арифметика, алгебра, геометрія, тригонометрія тощо. Вони повинні мати ясне уявлення про те, як ці концепції пов'язані між собою.

2. Здатність застосовувати знання: Учні повинні бути здатні використовувати свої математичні знання для вирішення реальних задач. Це може включати в себе розв'язання математичних задач, моделювання реальних ситуацій, аналіз даних тощо.

3. Логічне мислення: Математика часто вимагає логічного мислення і розв'язання завдань за допомогою послідовності логічних кроків. Учні повинні бути здатні аналізувати і розв'язувати задачі з використанням логічного підходу.

4. Креативність і винахідливість: Іноді вирішення математичних проблем вимагає креативного підходу і винахідливості. Учні повинні бути відкритими до різних методів розв'язання задач і готовими експериментувати.

5. Здатність комунікації математичних ідей: Учні повинні бути здатні ефективно комунікувати свої математичні ідеї, використовуючи математичну мову і обґрунтування.

Для розвитку математичної компетентності важливо використовувати різноманітні методи навчання, включаючи практичні вправи, групові завдання, застосування технологій та взаємодію з вчителем і однокласниками. Важливо створити стимулююче середовище, яке сприяє розвитку цих навичок.

Ігрові технології як засіб активізації навчальної діяльності учнів в умовах дистанційного навчання. Вільний мікрофон: «Пошуки, знахідки щодо використання ігрових технологій»

 

                                            «Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ         дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, яка запалює вогник допитливості і цікавості».

(В. О Сухомлинський).

 

       . Використання ігор, під час проведення уроків, дає можливість вчителю вийти на новий, творчий рівень взаємодії з учнями. Ігрові технології навчання - це метод навчання, який передбачає застосування навчального матеріалу та змісту освіти, а також допомагає знайти та отримати бажану ціль, тобто досягти певного результату. Чим більше різноманітності ми можемо додати у викладання, тим більше шансів на задоволення потреб усіх різних учнів.

Гра має важливе значення для розвитку розумових здібностей дитини , мотивує та стимулює на виконання необхідної кількості операцій, залучає до активної пізнавальної діяльності, підвищує інтерес до навчання, є ефективним засобом управління навчальним процесом.

Ігрове навчання — це форма навчального процесу в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду у всіх його проявах: знаннях, навичках, уміннях, емоційно-оціночній діяльності. В даний час часто називається ед'ютейнментом (англ. Edutainment), яким означають різноманітні форми освіти без примусу, освітні розваги (зокрема й освіту за допомогою розваги).

Будь- яка гра включає три основні етапи:

@ підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);

 @ безпосереднє проведення гри;

 @ узагальнення, аналіз результатів.

Основні принципи організації гри:

 · відсутність примусу будь-якої форми при залученні учнів у гру;

 · принцип розвитку ігрової динаміки;

 · принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів учнів);

· принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;

 · принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм;

· логіка переходу від простих ігор до складних пов'язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил.

За характером педагогічного процесу виділяються такі групи ігор:

• а) навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі;
• б) пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• в) репродуктивні, продуктивні, творчі;
• г) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та ін

 

У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію освітнього процесу, ігрова технологія використовується в таких випадках:

1) як самостійна технологія для засвоєння нового матеріалу, а саме нових понять і тем;

2) як складова частина більш широкої освітньої технології;

3) як технологія уроку або його епізоду, а саме введення, пояснення, фіксації, вправи і контролю;

4) як технологія позаурочної діяльності;

Щоб навчальна гра на уроці відбувалася ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог.

1. Готовність учнів до участі у грі(кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити її мету , кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

 2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

 4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру та її різні варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

 6. Не можна допустити приниження гідності дитини(образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування).

7. Доцільно розсадити учнів(звісно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою отримати пару «сильніший – слабший». Розсадити учнів по рядах парт потрібно так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб кожен ряд учнів мав шанс виграти.

 8. Гра на уроці не повинна відбуватися стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.

 Навчальна гра – це специфічна форма організації навчальної діяльності, завданням якої є забезпечення умов, за яких учень навчиться:

ü  бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним;

ü  уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

ü  критично мислити;

ü  використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем;

ü  генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

ü  володіти комунікативною культурою, вміти працювати в команді;

ü  вміти запобігати будь – яким конфліктним ситуаціям та виходити з них;

ü   уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

ü бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Уроки, з використанням навчальних ігор, розвивають інтереси дітей, формують певні якості особистості:

Ø увагу;

Ø  спостережливість;

Ø  пам'ять;

Ø  мислення;

Ø  пізнавальну ініціативу;

Ø  творчі здібності;

Ø  самостійність;

Ø  комунікативні та організаторські здібності;

Ø  результати моніторингу розвитку учнів.

Розв’язують певні дидактичні завдання:

·         вивчення нового матеріалу;

·         повторення і закріплення вивченого;

·         формування умінь та навичок;

·         використання знань на практиці.

Отож, головне завдання вчителя я бачу не у змушуванні учнів до навчання, а в розвитку в них пізнавальних інтересів і потреб, а також бажання долати труднощі навчальної роботи. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок:

ü  навчальна гра  – це засіб розвитку дитячих інтересів, навчання і виховання;

ü  ігрова діяльність добре поєднується із «серйозним навчанням»;

ü  під час ігрової діяльності на уроці створюються ситуації успіху;

ü  за допомогою гри удосконалюється мовлення учнів;

ü  гра викликає цікавість, позитивні емоції, що створює позитивну атмосферу на уроці;

ü  гра має здоров’язбережувальний вплив;

ü  навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, бо не потребує ніяких способів насильства над особистістю.

 

Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Ігрові форми уроків дозволяють рости як учням, так і вчителеві.

 

Адаптація або модифікація навчального матеріалу для дітей з особливими освітніми потребами

 

      Виважене, ефективне навчання приносить користь усім учням. Однак, для учнів з особливими потребами може стати необхідною додаткова, а іноді і спеціальна підтримка у навчанні, яка допоможе їм брати повноцінну участь у заняттях і реалізовувати свій потенціал. 

     Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовище, матеріали тощо. Педагоги, котрі досягають успіху в навчанні дітей з особливими освітніми потребами, застосовують різноманітні методи навчання, які змінюються залежно від спеціальних потреб учня. Ці зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через адаптації або модифікації.

Адаптації навчальних матеріалів – це пристосування (зміна) навчальних посібників, наочних, дидактичних, роздаткових матеріалів  до пізнавальних можливостей учнів.

Такі пристосування і зміни  передбачають урахування специфічних особливостей процесу навчання дітей із порушеннями інтелектуального розвитку:

·        провідна діяльність – предметно – практична ( забезпечує наочну основу для формування понять, оволодіння предметним світом, навколишнім середовищем);

·         провідна форма роботи – предметно – дієве навчання: кожну навчальну дію супроводжувати показом у повільному темпі;

·        використання доступних методів навчання.  

Адаптувати (змінювати, пристосовувати) навчальні матеріали відповідно до індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності учня з особливими освітніми потребами – це означає:

·        по-перше, забезпечувати індивідуальний підбір об’єктів роботи: готувати адаптовані тексти, відеоматеріали, аудіо –матеріали, буклети, макети, муляжі, адаптаційні, допоміжні, роздаткові, наочні, стимульні матеріали, дидактичні ігри, предметні картинки, рахунковий матеріал, корекційні матеріали, зразки виробів, мотивуючі наліпки для стимулювання учня  тощо;

·        по-друге, забезпечувати постійну опору на наочність:  кожну навчальну дію бажано підкріплювати наочністю; дозовано використовувати словесні вказівки та вербальні методи  -  мовлення не передує  практичним діям і не замінює їх; додаткове унаочнення навчального матеріалу ,підкріплення завдань наочністю, але наочність для дітей з інтелектуальними порушеннями повинна бути конкретною, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання головного; замість словесної інструкції – *наочні інструкції (схеми, умовні позначки); *використання матеріалізованих опор (предметів, муляжів, речей , матеріалів, маніпуляційних предметів);*використання додаткового унаочнення (ілюстрацій, малюнків, карт, репродукцій);

·        по-третє, активно використовувати графічні організатори подачі матеріал: опорні , технологічні, інформаційні та інструкційні картки зі спрямовуючим планом дій; карти понять, картки-підказки необхідних дій, картки - схеми, моделі, малюнки-схеми до задач, алгоритми, перфокарти , у які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь; картки - інструкції з описом покрокових дій учнів тощо;

·        в четвертих, використання або виготовлення спеціального адаптаційного устаткування, технологічного обладнання ( таке обладнання може бути і не спеціальним (затискачі, похилі дошки, магнітні дошки, підставки, модифіковані засоби унаочнення), а й просто додатковим: наприклад, для навчання дітей з інтелектуальними порушеннями елементарним обчислювальним навичкам використовуємо звичайну лінійку, калькулятор, табличку множення, рекламні буклети з магазинів з цінами на товари – опора на конкретний життєвий матеріал; для вивчення елементарних геометричних фігур використовуємо трафарети; таке обладнання не є спеціальним, воно звичайне, але використовується як адаптаційне, допоміжне та корекційне); 

·        в п’ятих, використання цифрових технологій та ресурсів:     відеороликів, аудіо-записів, мультимедійних презентацій,      інтерактивних (сенсорних) дошок тощо.                 

      Підемо далі – що ж взагалі являє собою модифікація?

Модифікація навчання – це зміна (зазвичай, спрощення) освітніх цілей, змісту предмету, програми навчання, концептуальної складності навчального завдання для конкретної дитини та, у результаті, рівня знань та навичок, які має опанувати дитина впродовж навчання.

 Модифікація навчальних посібників (різні способи) Наприклад, щоб прилаштувати текст для читання, у ньому виділяють шрифтом або кольором ключові елементи. Такий підхід допомагає концентрувати увагу на головному у змісті вже з першого прочитання, дає можливість донести до учня суть. Способом виділення суттєвих фрагментів, крім підкреслювання або виділення частин тексту кольором, може бути усунення зайвих подробиць. Натомість залишається найвагоміша інформація. Для цього можна видалити з тексту слова, речення, а подекуди цілі абзаци чи сторінки. Такі підходи можуть вплинути на цілісність матеріалу, що вивчається, однак вони допоможуть донести до учня головні, ключові ідеї.

         Коли ми говоримо про навчальні матеріали для дітей з ООП, то в обох випадках є багато спільного. Насамперед, це спрощення: чіткі інструкції та алгоритми виконання, виключення неважливих компонентів, зменшення інформативного навантаження.

Важливе значення має використання додаткових навчальних матеріалів:

 Що можна використовувати:

·         інструкції та алгоритми виконання (як мити руки, розклад дня, як вирішувати задачу і тд);

·         зменшення інформаційного навантаження, збільшення використання наочних матеріалів замість текстових;

·         тематичні картки, комп’ютерні програми, кольори (доречним буде застосування інтерактивної панелі  для демонстрації звуків, кольорів, рослин та іншого);

·         логопедичні кубики або картки, календарі, спеціальні лінійки та таблиці.

       Індивідуалізація – також обов’язкова вимога до адаптованих та модифікованих матеріалів. Стосується це як навчальних, так і матеріалів для перевірки засвоєних знань. Усі ці матеріали обов’язково мають відповідати тематиці занять усього класу.

       У випадку адаптації і під час модифікації навчальні матеріали для дітей з ООП є важливим елементом засвоєння інформації та перебування в закладі освіти. 

Отже, планування адаптацій та модифікацій допомагає педагогам заздалегідь: визначити, якими матеріалами учням потрібно користуватися, як краще побудувати урок, у якому вигляді учні мають відповідати на запитання; дібрати типи вправ і видів діяльності; продумати очікуванні результати їх виконання.

 

ДН

Алгебра 8 клас
Урок 49. Тема: Теорема Вієта.
Урок 50. Тема:  Розв'язування задач і вправ.

математика

Для 8-10 класів

1. Скільки кінців у п’яти палок? А у п’яти з половиною? А у шести з четвертиною?
(10, 12, 14)